СИСТЕМА КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ НАУКИ: ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ, СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЇЇ ЗМІНИ

Анотація

 У науковій статті, ґрунтуючись на системному аналізі, відповідно до поставленої мети роз-
крито етапи розвитку науки криміналістики, розглянуто дискусійні питання щодо удосконалення системи
криміналістики, збільшення кількості розділів, конкретизації її системи, взаємообумовленість предмета
і системи; проаналізовано чинне законодавство про кримінальну відповідальність та кримінальне проце-
суальне законодавство і констатовано квазінаукові підходи окремих криміналістів щодо зміни предмета та
системи криміналістики. Під час дослідження застосовано сукупність загальнонаукових (аналіз, аналогія,
порівняння, методи формальної логіки, моделювання) і спеціальних методів (ретроспективного аналізу, по-
рівняльно-правовий, системно-структурний, діяльнісно перетворювальний) наукового пізнання. Наукова
новизна дослідження полягає в доведенні безпідставності зміни дефініції «злочин» на ненаукову конструкцію
«кримінальне правопорушення», необґрунтованості зміни предмета та системи криміналістики. Крім того,
обґрунтовано сучасне традиційне визначення криміналістики як науки про закономірності механізму злочи-
ну, виникнення інформації про злочин і його учасників, закономірності збирання, дослідження, оцінювання,
використання доказів та засновані на пізнанні цих закономірностей спеціальні методи й засоби досудового
розслідування і судового розгляду та запобігання злочинам. Констатовано, що система криміналістики як ці-
лісне понятійне утворення охоплює взаємопов’язані нерозривні поміж собою елементи загальної теорії кри-
міналістики, криміналістичної техніки, криміналістичної тактики та методики розслідування окремих видів
злочинів. Така система узгоджується з принципом системності, перевірена практикою й визнана більшістю
наукових криміналістичних шкіл. Практична значущість дослідження полягає в доведенні доцільності засто-
сування наукового та правового терміна «злочин» у криміналістичній науці та правозастосовній практиці.