МОЛЕКУЛЯРНО-ГЕНЕТИЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ОСІБ, ЗАГИБЛИХ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКОЇ ЗБРОЙНОЇ АГРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ: УСПІХИ ТА ПРОБЛЕМИ

Анотація

Мета статті – на основі аналізу досвіду проведення молекулярно-
генетичних експертиз установами Експертної служби МВС України
висвітлити особливості проведення молекулярно-генетичної
ідентифікації загиблих осіб в умовах російської збройної агресії
проти України. Методологія. Застосовано загальнонаукові
(емпіричні і теоретичні) та спеціальні методи молекулярно-
генетичних досліджень. Наукова новизна. На основі
порівняльного аналізу динаміки проведення молекулярно
-генетичних експертиз з ідентифікації трупів невстановлених
осіб в установах Експертної служби МВС
України у мирний період (2004–2013 рр.), період проведення
антитерористичної операції, а згодом операції Об’єднаних сил
на Сході України (2014–2021 рр.), з початку повномасштабної
російської збройної агресії проти України (2022 р.) і дотепер
розглянуто технічні, методичні та організаційні проблеми
кожного періоду та досвід їх розв’язання. Акценти зроблено
на аналізі викликів, зумовлених стрімким кількісним зростанням
молекулярно-генетичних експертиз із ДНК-ідентифікації
невстановлених осіб (більш ніж на два порядки, порівняно
з мирним періодом) та якісними змінами в проведенні
судових експертиз. Основні якісні зміни стосуються характеру
запитів, розмаїття станів первинного матеріалу, змін у техніці
пробопідготовки, модифікаціях методів виділення ДНК,
автоматизації лабораторного дослідження, вдосконалення
ДНК-типування, зокрема за методами STR-аналізу та аналізу
мітохондріального геному, впровадження експрес-методів
ДНК-профілювання, запровадження автоматизованих систем
пошуку збігів та оформлення висновків експертів. Висновки.
Констатовано, що російсько-українська війна – чи не найбільший
виклик для сучасної ДНК-ідентифікації. Засвідчено, що кількість
невпізнаних трупів і родичів, що втратили своїх близьких,
зростає щодня, створюючи чимраз більше навантаження
на установи Експертної служби МВС України та інші державні
спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Аргументовано, що особливості вихідного трупного матеріалу
для ДНК-ідентифікації у воєнний період полягають у значно
більшому різноманітті станів ДНК, зокрема тих, що зумовлюють
високі рівні деградації ДНК та більш високі рівні інгібіції ПЛР.
Частково це пов’язано з циклічними процесами аеробного
та анаеробного розкладу тканин трупів, які виникають внаслідок
порушень традицій збереження та поховання загиблих
із боку агресора. Приклад Експертної служби МВС України свідчить,
що автоматизація процедур виділення ДНК, пробопідготовки
для кількісно-якісного аналізу, нормалізації проб, використання
найсучасніших технологій і приладів, а також науково обґрунтовані
модифікації процедур і методів пробопідготовки, упровадження,
адаптація позитивного світового досвіду, в цілому, дозволяє
в контексті ідентифікаційних ДНК-досліджень відповідати
на виклики часу, зумовлені російською агресією проти України.
Наголошено, що Центральний облік генетичних ознак людини
дозволяє ефективно проводити пошук збігів між імовірними
родичами та невпізнаними трупами, забезпечує можливість
ідентифікації в найкоротші строки навіть в умовах війни.
Критичними в умовах війни постають насамперед проблеми,
пов’язані із суттєвим скороченням часу оформлення висновку
експерта. Значною мірою вони можуть бути розв’язані
через гармонізацію роботи ініціаторів судових експертиз,
судово-медичних експертів і судових експертів –
молекулярних біологів, зокрема на етапах формування запитань
у постановах на проведення судових молекулярно-генетичних
експертиз та при відібранні зразків біологічного матеріалу – зразків
із невпізнаних тіл (останків), родичів загиблих, зниклих безвісти.

                                           ПОДЯКИ
Автори висловлюють щиру подяку працівникам
ЛАБОРАТОРІЇ ГЕНОМНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ МІЖНАРОДНОЇ КОМІСІЇ
З ПИТАНЬ ЗНИКЛИХ БЕЗВІСТИ (International Commission
on Missing Persons, м. Гаага, Королівство Нідерланди)
за консультації та демонстрацію процедури
повної демінералізації кісткового матеріалу
на базі зазначеної лабораторії.