КОНТРОЛЬ ЗА ВЧИНЕННЯМ КОРУПЦІЙНИХ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ПІДКУПОМ: ПИТАННЯ ЗАКОННОСТІ

Анотація

Мета статті – визначення критеріїв і засобів забезпечення законності дій сторони обвинувачення під час контролю за вчиненням корупційних злочинів, пов’язаних із підкупом. Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до поставленої мети, специфіки об’єкта і предмета дослідження. Його основу становить загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а також їхніх зв’язків із практичною діяльністю оперативних підрозділів та органів досудового розслідування. Як спеціальні застосовані метод системного аналізу; порівняльно-правовий; моделювання. Наукова новизна. Систематизовано теоретичні знання й узагальнено практику забезпечення законності контролю за вчиненням корупційних злочинів, пов’язаних із підкупом. Доведено, що, по-перше, будь-який контроль за вчиненням корупційного злочину, пов’язаного з підкупом, являє собою соціальний експеримент (дослід) над людиною, який обмежує її права, передбачені ст. 28 Конституції України, по-друге, у будь-якому разі під час проведення контролю за вчиненням корупційного злочину, пов’язаного з підкупом, відбувається втручання у приватне спілкування, а тому такий контроль може проводитися винятково на підставі ухвали слідчого судді. Висновки. Сформульовано поняття корупційних злочинів, пов’язаних із підкупом; розкрито зміст і практичні аспекти реалізації контролю за вчиненням корупційних злочинів, пов’язаних із підкупом; визначено критерії розмежування такого контролю і провокації злочину; висвітлено типові порушення кримінального процесуального закону, які допускає сторона обвинувачення під час зазначеного контролю, а також пов’язаних із ним інших негласних слідчих (розшукових) і слідчих (розшукових) дій.