«СПРАВА БАБИЦЬКОГО» (1911): ОДЕСЬКИЙ СУД ВИЗНАЄ… ДАКТИЛОСКОПІЮ
DOI:
https://doi.org/10.37025/1992-4437/2025-43-1-88Ключові слова:
історія криміналістики, історія дактилоскопії в Україні, відбитки пальців, папілярні візерунки, Одеська судова палата, Г. М. Рудий, М. С. Бокаріус, князь Г. А. ХерхеулідзеАнотація
Демонструючи глибокий, нерозривний зв’язок часів, на прикладі
так званої справи Бабицького (1911), яку розглядала Одеська
судова палата, зроблено спробу наукового осмислення історії
становлення дактилоскопії як наукового вчення в Україні
на початку ХХ ст. Під час дослідження застосовано наукові
методи, зокрема історичний, історико-правовий,
історико-порівняльний і біографічний. Наукова новизна
полягає у висвітленні, ґрунтуючись на дореволюційних письмових
джерелах, додаткових свідчень про маловідому «справу
Бабицького», яку восени 1911 р. розглядала Одеська судова
палата і визнала обвинуваченого злодія-рецидивіста
Бабицького винним у вчиненні крадіжки з квартири лікаря
Корнієнка. Констатовано, що вирок винесено винятково
на підставі дослідження слідів пальців рук, які виявила поліція
на місці події на дерев’яній полірованій скриньці.
Наголошено, що це був перший випадок в історії криміналістичної
практики в Україні, коли суд визнав результати дослідження
слідів пальців рук доказом.