АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЩОДО ДОПУСТИМОСТІ ДОКАЗІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ КОНТРОЛЮ ЗА ВЧИНЕННЯМ НАРКОЗЛОЧИНУ

Анотація

Питання протидії наркозлочинності стають дедалі актуальнішими через стрімке збільшення
обсягів незаконного наркообігу в Україні та в усьому світі, зростання негативного впливу наркотизму на інте-
реси суспільства та держави, постійного вдосконалення засобів і методів протиправної діяльності в цій сфе-
рі. Контроль за вчиненням злочину натепер є одним із найефективніших засобів викриття осіб, що вчиняють
тяжкі та особливо тяжкі кримінальні правопорушення у сфері наркообігу. Мета статті полягає в узагальненні
судової практики визначення критеріїв допустимості доказів, здобутих під час контролю за вчиненням нар-
козлочинів. Методи дослідження обрано з огляду на окреслені мету й завдання, специфіку об’єкта і предмета
дослідження. Їх основу становить загальний діалектичний метод наукового пізнання реальних явищ, а та-
кож їх зв’язків із практичною діяльністю правоохоронних органів і суду. Застосовано такі спеціальні методи
дослідження: метод системного аналізу; системно-структурний; порівняльно-правовий; логіко-юридичний.
Основні результати дослідження, зокрема, наукова новизна полягає в розробленні підходів до визначення
прокурором форми майбутнього контролю за вчиненням наркозлочину та впливу помилок процесуального
керівника в цьому питанні на допустимість отриманих доказів. Серед іншого, визначено критерії розмежу
вання контролю за вчиненням наркозлочину з провокацією цього кримінального правопорушення. До таких
віднесено процесуальні та змістові, з поділом останніх на абсолютні або безумовні та непрямі або умовні
(з розкриттям змісту кожного виду). Розроблено алгоритм проведення контролю за вчиненням наркозлочи
ну, який дає змогу забезпечити допустимість доказів, що будуть одержані за його результатами. Зазначені ре-
зультати мають як теоретичне (підґрунтя для подальших досліджень проблематики використання контролю
за вчиненням злочину з метою протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та
їх аналогів і прекурсорів), так і практичне значення ‒ для використання зазначених критеріїв та алгоритму
прокурорами, слідчими та оперативними працівниками для забезпечення ефективності протидії наркозло-
чинності.