СПЕЦІАЛЬНІ ЗНАННЯ В СУДОЧИНСТВІ: ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Ґрунтуючись на системному аналізі сучасного правового поля українського
законодавства, окреслено проблему, що постала через нагальну потребу
в нормативному визначенні дефініції «спеціальні знання», набуваючи
особливої гостроти з огляду на активне її використання на рівні законів
як критерію кваліфікації окремих учасників судочинства і належності
отриманих за допомогою спеціальних знань доказів. У результаті
дослідження засвідчено, що така правова невизначеність призвела
до підміни понять, появи неналежних юридичних процедур і учасників
судочинства, що, закладаючи підстави для сумніву щодо належності
та допустимості певних доказів, є порушенням загальних засад
судочинства й основ правосуддя в цілому. Проведений аналіз
відповідних норм законодавства дав змогу відокремити знання
з галузі права від спеціальних знань і водночас визначити таку
важливу характеристику спеціальних знань як напрям їх
застосування – сферу судочинства, що уможливлює розгляд саме
предметної спрямованості застосування знань як певну точку
трансформації галузевих знань у спеціальні. Крім того, констатовано,
що формальним чинником трансформації галузевих знань
у спеціальні є процедура атестації особи як судового експерта,
визначена відповідним законом. У зв’язку з цим обстоюється
думка, що учасники судочинства можуть розглядати як таку,
що має спеціальні знання, необхідні для встановлення фактичних
даних про обставини справи, лише особу, атестовану як судовий
експерт згідно із Законом України «Про судову експертизу». І лише
така особа може брати участь у різного виду провадженнях як експерт
і як спеціаліст відповідно до закріпленого в процесуальному
законодавстві порядку. Адже обсяг спеціальних знань, на відміну
від умов залучення осіб, які мають такі знання, та отриманих за їх
допомогою результатів, змінюватися не може. Застосовані на основі
нормативістського підходу всезагальні та загальнонаукові методи
наукового пізнання забезпечили досягнення мети дослідження –
розроблення методологічних основ для єдиного обґрунтованого
підходу щодо визначення сутності спеціальних знань,
що становитимуть критерій для визначення кваліфікації певних
учасників судочинства та належності отриманих
за їх допомогою доказів.