ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ДНК-ІДЕНТИФІКАЦІЇ ЗАГИБЛИХ УНАСЛІДОК НАДЗВИЧАЙНИХ ПОДІЙ ІЗ МАСОВИМИ ЖЕРТВАМИ

Анотація

Мета статті – визначити на підставі аналізу й узагальнення
наукових підходів і практичних рекомендацій щодо
ідентифікації жертв катастроф основні принципи
організації роботи щодо застосування технологій
ДНК-аналізу для встановлення особи загиблих унаслідок
надзвичайних подій із масовими жертвами. Методологія.
Методологічну основу цього дослідження становлять методи
порівняльного аналізу, синтезу, індукції та дедукції,
абстрагування, пояснення, мисленого експерименту, а також
системно-структурний підхід до розгляду процесу
ДНК-ідентифікації жертв катастрофи як цілісної множини
взаємопов’язаних елементів єдиної операційної системи.
Наукова новизна. Уперше в Україні на підставі аналізу
й узагальнення змісту керівних документів і науково-
методичних рекомендацій із проблематики ідентифікації
жертв катастроф визначено та схарактеризовано основні
організаційні засади ДНК-ідентифікації загиблих унаслідок
надзвичайних подій із масовими жертвами. Висновки.
Констатовано, що у зв’язку з масштабною російською
агресією проти України, яка призвела до численних
людських жертв, набула надзвичайного загострення
проблематика ідентифікації загиблих із використанням
технологій криміналістичного ДНК-аналізу. Ефективність
відповідних процесів значною мірою залежить від
належної організації процедур одержання посмертних
і еталонних зразків, проведення ДНК-аналізу та порівняння
отриманих результатів. У сучасний період для України
в питаннях ДНК-ідентифікації жертв війни корисним може
бути досвід зарубіжних країн і міжнародних організацій щодо
ідентифікації жертв катастроф (DVI), відображений
у відповідних керівних документах і рекомендаціях Інтерполу,
Міністерства юстиції США, Міжнародного товариства судової
генетики (ISFG) і наукових колективів, які узагальнювали
й аналізували таку практику. Основними організаційними
засадами ДНК-ідентифікації загиблих унаслідок надзвичайних
подій (катастроф) із масовими людськими жертвами
убачаються: законність – неухильне дотримання вимог
чинного законодавства щодо одержання біологічних зразків,
поводження з ними, меж допустимого молекулярно-
генетичного дослідження, захисту генетичної інформації від
розголошення, зберігання біологічного матеріалу
та генетичної інформації; стратегічне планування –
визначення єдиної стратегії процесу і процедур
ДНК-ідентифікації; централізація та координація –
визначення єдиного центру управління процесом
ДНК-ідентифікації, керівників (координаторів) робочих
груп за окремими напрямами, забезпечення постійного
зв’язку між ними та узгодження зусиль; матеріально-
технічне забезпечення – достатній рівень фінансування,
залучення адекватної кількості лабораторій судової
генетики та використання сумісного обладнання;
кадрове забезпечення – залучення до роботи достатньої
кількості кваліфікованого персоналу (фахівців у галузі
судової біології та інших осіб, навченихкористуватися
відповідними засобами та методами); забезпечення
якості – суворе дотримання методичних вимог і стандартів
на всіх етапах ДНК-ідентифікації.