ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВО В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

ПОВІДОМЛЕННЯ 1 1991–1994 рр.: ПОБУТУВАННЯ РАДЯНСЬКОГО РУБЛЯ І ВВЕДЕННЯ В ОБІГ КАРТОК СПОЖИВАЧА; ПОЯВА ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ ТА ЇЇ ФАЛЬШУВАННЯ; УВЕДЕННЯ КУПОНІВ БАГАТОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ

Анотація

Мета статті – схарактеризувати в контексті зміцнення економічного
суверенітету України й уведення в обіг національної грошової одиниці
основні тенденції підроблення грошей, а також деякі напрями протидії
фальшивомонетництву (1991–1994 рр.). Методологія. Під час
дослідження застосовано систему методів наукового пізнання, серед
них: загальнонаукові (аналітичний, синтетичний, логічний,
ретроспективний, математичний та ілюстративний), історичні
(історико-порівняльний, хронологічний, синхроністичний,
діахронічний і типологічний) та джерелознавчі (критичний,
евристичний, метрологічний, археографічний, іконографічний
і палеографічний). Наукова новизна. Висвітлено тенденції
підроблення грошей у перші роки (1991–1994 рр.) після
проголошення незалежності України, а також деякі напрями
протидії фальшивомонетництву. Висновки. Констатовано
в результаті аналізу етапів становлення національної грошової
одиниці (побутування радянського рубля та введення в обіг
карток споживача; поява іноземної валюти та її фальшування;
уведення купонів багаторазового використання; уведення
українського карбованця), що в перші роки незалежності України
в грошовому обігу спочатку зберігався радянський рубль, для
захисту споживчого ринку було введено картки споживача, згодом
започатковано обіг купонів багаторазового використання,
паралельно новим явищем у житті суспільства стала іноземна валюта.
Засвідчено, що в перші місяці незалежності до введення українських
грошей підроблені радянські рублі могли потрапляти до грошового
обігу, хоча вже скоро їх підроблення втрачало будь-який сенс. Мотиви
підроблення карток споживача в час їх використання були
очевидними, хоча достовірних таких випадків наразі виявити
не вдалось. Незважаючи на певну простоту для копіювання,
причина відсутності підробок цих фінансових документів може
пояснюватися частою їх зміною. В умовах нестабільності
на грошовому ринку та гіперінфляції попит на іноземну валюту
зростав. Найбільш популярним серед фальшивомонетників
прототипом для фальшування стали 100-доларові банкноти,
на валютному ринку криміналісти зафіксували підробки високої
якості американських доларів зразка 1988 р. У фальшуванні
доларів США фальшивомонетники застосовували різні прийоми
і техніки. Друге місце за популярністю посіла марка Федеративної
Республіки Німеччина. Банками вилучались також британські
фунти стерлінгів, російські рублі, польські злоті, проте менш
популярними були французькі франки, канадські долари,
угорські форинти та італійські ліри. Уведені в обіг купони
багаторазового використання у 1992 р. змінили структуру
фальшивих грошей в Україні – зразками для фальшування стали
практично всі номінали нових українських грошей. Довідкова
криміналістична література надає змогу вивчити основні
різновиди фальшивих купонів багаторазового використання,
розподілених за територіальним принципом за місцем виявлення.
Прикметним є також те, що в періодичній пресі часто розміщуються
оголошення компанії – виробника купонокарбованців і також техніки
для виявлення підробок. Наголошено, що наразі проблеми
фальшування грошей найбільш ґрунтовно досліджують фахівці
двох галузей – криміналістики та історичних дисциплін, зокрема
нумізматики та боністики, історії грошового обігу. Проте
бракує системного та ґрунтовного аналізу фальшивомонетництва
в незалежній Україні, переосмислення деяких явищ в контексті
порушеної проблематики в історико-криміналістичному аспекті